UK/Бґ. 2.31

His Divine Grace A.C. Bhaktivedanta Swami Prabhupāda


TEXT 31

сва-дгармам апі ча̄векшйа
на вікампітум архасі
дгармйа̄д дгі йуддга̄ч чгрейо ’нйат
кшатрійасйа на відйате

Послівний переклад

сва-дгармам—свої релігійні принципи; апі—неодмінно; ча—токож; авекшйа—вважаючи; на—ніколи; вікампітум—вагатися; архасі—ти мусиш; дгармйа̄т — для релігійних принципів; хі — насправді; йуддга̄т—ніж битва; ш́рейах̣—найкраще заняття; анйат—будь-що інше; кшатрійасйа—кшатрійі; на—не; відйате—існує.

Переклад

Щодо твого обов’язку кшатрійі, то знай: для тебе немає нічого кращого, ніж битись в ім’я релігійних засад. Тому не треба вагатись.

Коментар

Згідно з ведичним соціальним розподілом, тих, що належать до класу правителів, називають кшатрійі. Кшат означає «завдавати болю, шкодити». Того, хто захищає від цього, називають кшатрійа (тра̄йате — «захищати»). Кшатрійа проходить бойову підготовку звичайно так: іде в ліс, викликає на бій тигра і, озброєний мечем, сам на сам вступає з ним у бій. Коли тигра вбито, йому влаштовують царський обряд спалення. Царі-кшатрійі Джайпура дотримуються такого звичаю ще й досі. Під час спеціальної підготовки кшатрійі навчаються викликати супротивника на бій та вбивати його, адже насильство іноді необхідне для захисту релігійних засад. Призначення кшатрійів полягає не в тому, щоб приймати саннйа̄су, тобто відречений спосіб життя. Відмова од насильства в політиці може бути корисною для дипломатичних цілей, однак її ніколи не слід підносити до принципу. У релігійному зведенні законів сказано:

а̄хавешу мітго ’нйонйам̇ джіґга̄м̇санто махı̄-кшітах̣ йуддгама̄на̄х̣ парам̇ ш́актйа̄ сварґам̇ йа̄нтй апара̄н̣-мукга̄х̣ йаджн̃ешу паш́аво брахман̣ ханйанте сататам̇ двіджаіх̣ сам̇скр̣та̄х̣ кіла мантраіш́ ча те ’пі сварґам ава̄пнуван

“In the battlefield, a king or kṣatriya, while fighting another king envious of him, is eligible for achieving the heavenly planets after death, as the brāhmaṇas also attain the heavenly planets by sacrificing animals in the sacrificial fire.” Therefore, killing on the battlefield on religious principles and killing animals in the sacrificial fire are not at all considered to be acts of violence, because everyone is benefited by the religious principles involved. The animal sacrificed gets a human life immediately without undergoing the gradual evolutionary process from one form to another, and the kṣatriyas killed on the battlefield also attain the heavenly planets, as do the brāhmaṇas who attain them by offering sacrifice.

There are two kinds of sva-dharmas, specific duties. As long as one is not liberated, one has to perform the duties of his particular body in accordance with religious principles in order to achieve liberation. When one is liberated, one’s sva-dharma – specific duty – becomes spiritual and is not in the material bodily concept. In the bodily conception of life there are specific duties for the brāhmaṇas and kṣatriyas respectively, and such duties are unavoidable. Sva-dharma is ordained by the Lord, and this will be clarified in the Fourth Chapter. On the bodily plane sva-dharma is called varṇāśrama-dharma, or man’s steppingstone for spiritual understanding. Human civilization begins from the stage of varṇāśrama-dharma, or specific duties in terms of the specific modes of nature of the body obtained. Discharging one’s specific duty in any field of action in accordance with the orders of higher authorities serves to elevate one to a higher status of life.