UK/BG 7.15

His Divine Grace A.C. Bhaktivedanta Swami Prabhupāda


TEXT 15

на ма̄м̇ душкр̣тіно мӯд̣га̄х̣
прападйанте нара̄дгама̄х̣
ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на
а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣

Послівний переклад

на—не; ма̄м—Мені; душкр̣тінах̣—лиходії; мӯд̣га̄х̣—нерозсудлива людина; прападйанте—віддаються; нара-адгама̄х̣—нижчі з-поміж людей; ма̄йайа̄—ілюзорною енерґією; апахр̣та—вкрадений; джн̃а̄на̄х̣ — чиє знання; а̄сурам — демонічну; бга̄вам — природу; а̄ш́ріта̄х̣—приймаючи.

Переклад

Лиходії, що занурені в цілковите невігластво, останні з-поміж людей, ті, чиє знання викрала ілюзія, і ті, кому властива безбожна природа демонів, не вручають себе Мені.

Коментар

В Бгаґавад-ґı̄ті сказано, що просто схилившись до лотосних стіп Верховної Особи, Кр̣шн̣и, можна перебороти суворі закони матеріальної природи. У зв’язку з цим виринає питання: чому обізнані філософи, вчені, ділові люди, менеджери, тобто всі керівники звичайних людей не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и, всемогутнього Бога-Особи? Вожді людства впродовж численних років та народжень різними шляхами, за допомогою грандіозних планів та великої наполегливості відшукують мукті, тобто звільнення від законів матеріальної природи. Але, якщо досягти цієї свободи можна, просто впокорившись лотосним стопам Верховного Бога-Особи, тоді чому ж ці інтеліґентні й енерґійні вожді людства не засвоють такий простий метод?

Ґı̄та̄ відверто відповідає на це питання. Такі по-справжньому вчені керівники суспільства, як Брахма̄, Ш́іва, Капіла, Кума̄ри, Ману, Вйа̄са, Девала, Асіта, Джанака, Прахла̄да, Балі, а за пізніших часів Мадгва̄ча̄рйа, Ра̄ма̄нуджа̄ча̄рйа, Ш́рı̄ Чаітанйа та багато інших — істинних філософів, політиків, просвітителів, вчених тощо — схиляються до лотосних стіп Верховної Особи, перед Його всесильною владою. Але ті, хто не є правдивими філософами, вченими, просвітителями, керівниками й т. ін., а лише вдають із себе таких задля матеріальної вигоди, не визнають задуму й шляхів Усевишнього. Вони не мають уявлення про Бога; вони лише створюють власні світські плани й, відповідно, ускладнюють проблеми матеріального існування своїми марними спробами розв’язати їх. Матеріальна енерґія (природа) — дуже могутня, і тому вона здатна протистояти примхливим планам атеїстів й розладнувати проекти «органів планування».

Таких планувальників-атеїстів названо тут душкр̣тінах̣, тобто «лиходіями». Кр̣тı̄ означає того, хто виконав роботу, що гідна заохочення. Проектант-безбожник буває іноді дуже кмітливим й гідним похвали, тому що будь-який грандіозний план — добрий чи поганий — вимагає інтелекту на своє здійснення. Але мозок атеїста використовується не за призначенням, а всупереч задуму Всевишнього, і тому такого атеїста-планувальника називають душкр̣тı̄; це означає, що його інтелект та зусилля скеровано в хибному напрямкові.

В Ґı̄тı̄ ясно сказано, що діяльність матеріальної енерґії спрямовує воля Всевишнього. Матеріальна енерґія діє наче тінь, що точно копіює рухи самого предмету. Однак, вона дуже могутня, і атеїст, внаслідок безбожного складу свого характеру, не може зрозуміти, як вона працює; не може він також зрозуміти і задуму Верховного Господа. Під впливом ілюзії, а також ґун̣ пристрасті й невігластва всі його плани руйнуються, що й трапилось з Хіран̣йакаш́іпу й Ра̄ван̣ою, незважаючи на те, що з матеріального погляду обидва були вченими-ерудитами, філософами, правителями і просвітителями. Є чотири категорії таких душкр̣тı̄, лиходіїв, і про них йтиме мова нижче.

1) Мӯд̣ги — це ті, хто перебуває в глибокому невігластві, подібно до в’ючних тварин. Вони бажають насолоджуватись плодами своєї праці самі й не хочуть ділитися ними з Всевишнім. Типовою в’ючною твариною є віслюк. Хазяїн змушує цю покірливу тварину дуже важко працювати. Насправді віслюк навіть не знає, на кого він так важко працює день і ніч. Він вдовольняється жмутком трави, що потрапляє до його шлунку, короткотривалим сном, який супроводжує страх зазнати побоїв від хазяїна, і задоволенням свого статевого потягу з ризиком, що партнерша не раз хвицне його копитом. Інколи віслюк наспівує щось поетичне та філософське, але такі звуки ослиного ревіння лише турбують інших. Таким є становище нетямущого корисливого трударя, який не розуміє, на кого йому треба працювати. Він не знає, що карма (діяльність) призначена для йаджн̃и (жертвопринесення).

Найчастіше люди, які тяжко працюють день і ніч для того, щоб полегшити тягар штучних обов’язків, які самі ж для себе створили, кажуть, що їм бракує часу слухати про безсмертя живої істоти. Для таких мӯд̣г матеріальна скороминуща вигода є вищою метою життя, попри те, що мӯд̣ги насолоджуються лише малою часткою плодів своєї праці. Іноді вони проводять безсонні дні й ночі задля кармічних здобутків, дуже погано харчуються і через те слабують на виразку або нетравлення шлунку; важка цілодобова робота на користь ілюзорних хазяїв просто поглинає їх. Не знаючи про свого істинного повелителя, ці сліпі кармічні трудівники марнують свій дорогоцінний час на те, щоб служити мамоні. На жаль, вони ніколи не віддаються Верховному володарю усіх володарів, і вони не знаходять часу на те, щоб слухати про Нього із належних джерел. Свині, які харчуються гноєм, що зібрався за ніч, байдужі до солодощів з цукру й топленого масла. Подібно до цього, нетямущий корисливий трудар задля почуттєвого задоволення готовий день і ніч невтомно слухати новини мерехтливого земного світу, проте має обмаль часу, щоб послухати про вічну живу силу, яка рухає матеріальним світом.

2) Іншу категорію душкр̣тı̄, або лиходіїв, називають нара̄дгамами, тобто «нижчими серед людей». Нара означає «людина», і адгама означає «найнижчий». Серед 8 400 000 різних видів живих істот є 400 000 форм людського життя. Серед останніх є багато нижчих видів людських істот, здебільшого нецивілізованих. Цивілізовані люди — це ті, хто дотримується засад, що впорядковують їхнє суспільне, політичне й релігійне життя. Людей, розвинутих з соціального й політичного погляду, але які не мають релігійних принципів, треба вважати нара̄дгамами. Крім того, релігія без Бога — це не релігія, бо метою релігійних засад є пізнання Верховної Істини і своїх взаємостосунків з Нею. В Ґı̄ті Бог-Особа ясно каже, що не існує авторитету, вищого од Нього, і що Він — Верховна Істина. Життя людини, справді цивілізованої, призначене на те, щоб відновити втрачену свідомість свого вічного зв’язку з Верховною Істиною, Богом-Особою, всемогутнім Ш́рı̄ Кр̣шн̣ою. Кожного, хто не використовує такої можливості, розцінюють як нара̄дгаму. Із явлених священних писань ми довідуємось, що дитина в утробі матері (де вона перебуває у надзвичайно скрутному становищі) благає Господа про порятунок й обіцяє, з’явившись на світ, поклонятись лише Йому. Молитися Богу, перебуваючи в безвихідному становищі, — природний інстинкт, що властивий кожній живій істоті, тому що вона має вічний зв’язок з Богом. Але, народившись, під впливом ма̄йі, ілюзорної енерґії, дитина забуває труднощі народження і Самого свого визволителя.

Обов’язком людей, які опікуються дітьми, є відновити божественну свідомість, що дрімає в них. В Ману-смр̣ті, яка є зводом релігійних засад, для відновлення божественної свідомості в межах системи варн̣а̄ш́рама приписано десять очищувальних обрядів. Але тепер жодний з таких обрядів ніде в світі не відправляють згідно з усіма правилами, і тому 99,9 відсотків населення належать до нара̄дгама.

Коли все населення стає нара̄дгама, звичайно, що вся їхня так звана «освіта» зводиться нанівець усемогутньою енерґією матеріальної природи. Згідно з критерієм, який встановлює Ґı̄та̄, освічена людина — це той, хто дивиться однаковими очима на вченого бра̄хман̣у, корову, слона, собаку та собакоїда. Саме таке бачення має правдивий відданий. Ш́рı̄ Нітйа̄нанда Прабгу, втілення Господа як духовного вчителя, врятував двох типових нара̄дгам, братів Джаґа̄йа й Ма̄дга̄йа, показавши, як милість справжнього відданого зіходить на останніх з-поміж людей. Отже, відродити знову свою духовну свідомість нара̄дгама, що засуджений Богом-Особою, може тільки з ласки чистого відданого.

Ш́рı̄ Чаітанйа Маха̄прабгу, поширюючи бга̄ґавата-дгарму, тобто діяльність у відданому служінні, радив людям смиренно дослухатись до послання Бога-Особи. Суть цього послання міститься в Бгаґавад-ґı̄ті. Найостанніші з людей можуть врятуватись просто завдяки смиренному слуханню Господнього послання, але, на жаль, вони відмовляються навіть від цього — і не звертають свій слух до послання Господа, годі казати про те, щоб віддатись волі Всевишнього. Нара̄дгами, тобто нижчі серед людей, повністю нехтують першочерговим обов’язком людської істоти.

3) Третю категорію душкр̣тı̄ називають ма̄йайа̄пагр̣та-джн̃а̄на̄х̣, тобто ті, чия ерудиція знецінюється під впливом ілюзорної матеріальної енерґії. Здебільшого це вельми освічені люди: видатні філософи, поети, літератори, вчені тощо; але ілюзорна енерґія спрямовує їх на хибний шлях, і тому вони не коряться Верховному Господеві.

У наші часи існує величезна кількість ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, навіть серед знавців Бгаґавад-ґı̄ти. В Ґı̄ті простою і ясною мовою сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а — Верховний Бог-Особа. Ніхто не може зрівнятись з Ним, або перевершити Його. Сказано, що Він — творець Брахми, прародителя всіх людських істот. Сказано, що Ш́рı̄ Кр̣шн̣а насправді не лише батько Брахми, але й отець усіх видів життя. Він — корінь безособистісного Брахмана і Парама̄тми; Наддуша в кожній істоті є Його повновладною часткою. Він є першоджерело усього, і для кожної людини найліпшим буде схилитись до Його лотосних стіп. Попри всі такі ясні твердження, ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣ зневажають Верховного Господа як особу, бо вважають Його лише за одну з людських істот. Вони не знають, що благословенну форму людського життя створено за трансцендентним образом та подобою вічного Верховного Господа.

Усі неавторитетні тлумачення Ґı̄ти, що йдуть від людей категорії ма̄йайа̄пахр̣та-джн̃а̄на̄х̣, людей, що перебувають поза лінією парампари, є лише численними каменями спотикання на шляху духовного пізнання. Коментатори, що перебувають в омані, не схиляються з покорою до лотосних стіп Ш́рı̄ Кр̣шн̣и і збивають інших з цього шляху.

4) Останню категорію душкр̣тı̄ називають а̄сурам̇ бга̄вам а̄ш́ріта̄х̣, тобто «тими, хто дотримується демонічних засад». Люди цієї категорії — відверті атеїсти. Деякі з них доводять, що Верховний Господь ніколи не може зійти в матеріальний світ, однак вони не можуть ґрунтовно обстояти таке твердження. Є й інші, ті, що роблять Його підлеглим безособистісному аспектові, хоча Ґı̄та̄ проголошує протилежне. Атеїст, що заздрить Верховному Богові-Особі, вкаже не на одне лжевтілення, яких фабрикує уява його мозку. Подібні особистості, сама основа життя яких полягає в тому, щоб ганити Бога-Особу, не можуть упокоритись лотосним стопам Кр̣шн̣и.

Ш́рı̄ Йа̄муна̄ча̄рйа Албандару, уродженець Південної Індії, сказав: «О мій Господь! Ти непізнаваний для тих, хто вдається до засад безбожників, хто робить це, незважаючи на всі Твої надзвичайні якості, риси й діяльність, попри те, що всі священні писання, явлені в ґун̣і благочестя, підтверджують Твою особистісність, а також попри те, що Тебе визнають великі авторитети, що відомі глибиною знань трансцендентної науки і яким притаманні всі чесноти».

Таким чином, як згадувалося вище, 1) надзвичайно нерозумні, 2) останні з людей, 3) спекулятивні мислителі, що перебувають в омані і 4) відверті атеїсти, незважаючи на поради всіх священних писань та авторитетних особистостей, ніколи не схиляються до лотосних стіп Бога-Особи.