UK/BG 9.14

His Divine Grace A.C. Bhaktivedanta Swami Prabhupāda


TEXT 14

сататам̇ кı̄ртайанто ма̄м̇
йатанташ́ ча др̣д̣га-врата̄х̣
намасйанташ́ ча ма̄м̇ бгактйа̄
нітйа-йукта̄ упа̄сате

Послівний переклад

сататам—завжди; кı̄ртайантах̣—оспівуючи; ма̄м—Мене; йатантах̣—гаряче прагнучи; ча—також; др̣д̣га-врата̄х̣—рішуче; намасйантах̣—пропонуючи шанобливі поклони; ча—також; ма̄м—Мені; бгактйа̄—у відданості; нітйа-йукта̄х̣—безупинно зайняті; упа̄сате—поклоняються.

Переклад

Завжди оспівуючи Мою славу, схиляючись у шані переді Мною, цілеспрямовано скеровуючи свої зусилля, ці великі душі постійно поклоняються Мені з любов’ю та відданістю.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Маха̄тму не можна виробити, просто навісивши цей ярлик на пересічну людину. Тут наведено його ознаки: маха̄тма̄ постійно оспівує славу Кр̣шн̣и, Верховного Бога-Особи. В нього нема інших справ. Він завжди прославляє Господа. Іншими словами, він не імперсоналіст. Прославляти Господа означає вихваляти Його святе ім’я, Його одвічну форму, Його трансцендентні якості і Його надзвичайні ігри та розваги. Маха̄тма̄ прославляє все це, тобто він прив’язаний до Верховного Бога-Особи.

Згідно з Бгаґавад-ґı̄тою того, хто прихильний до безособистісного вияву Верховного Господа, брахмаджйоті, не можна вважати маха̄тмою. Про таких людей мова йде в наступному вірші. Маха̄тма̄ завжди поглинутий різноманітною діяльністю у відданому служінні, як це описано в Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам: він слухає про Вішн̣у та оспівує лише Його, а не якогось напівбога або людську істоту. Ось що таке відданість: ш́раван̣ам̇ кı̄ртанам̇ вішн̣ох̣ і смаран̣ам — стан, за якого людина постійно пам’ятає про Нього. Такий маха̄тма̄ непохитно прагне досягти, врешті-решт, спілкування з Верховним Господом в одній з п’яти трансцендентних рас. Для цього всю свою діяльність, свої розум, тіло й голос, — все, що у нього є, він присвячує служінню Верховному Господеві, Ш́рı̄ Кр̣шн̣і. Це і є цілковите усвідомлення Кр̣шн̣и.

У відданому служінні існує певна визначена діяльність, така, як піст у деякі дні, наприклад, на одинадцятий день після молодика та місяця вповні, ека̄даші, та на день явлення Господа. Всі ці правила та приписи великі а̄ча̄рйі пропонують тим, хто дійсно бажає досягти спілкування з Верховним Богом-Особою у трансцендентному світі. Маха̄тми, великі душі, суворо дотримуються всіх правил і приписів, і вони, безумовно, досягають бажаної мети.

Як було описано в другому вірші цієї глави, віддане служіння Господеві не тільки легке само по собі, але й приносить людині радість і щастя. Немає потреби накладати на себе суворі покути й дотримуватись аскези. Людина може просто прожити це життя у відданому служінні Господеві під керівництвом досвідченого духовного вчителя, залишаючись тим, ким вона є — сімейною людиною, саннйа̄сı̄ або брахмача̄рı̄, де завгодно і за будь-якого становища вона може віддано служити Верховному Богові-Особі й стати маха̄тмою — великою душею.