UK/BG 9.30

His Divine Grace A.C. Bhaktivedanta Swami Prabhupāda


TEXT 30

апі чет су-дура̄ча̄ро
бгаджате ма̄м ананйа-бга̄к
са̄дгур ева са мантавйах̣
самйаґ вйавасіто хі сах̣

Послівний переклад

апі—навіть; чет—якщо; су-дура̄ча̄рах̣—людина, яка коїть найогидніші вчинки; бгаджате—віддано служить; ма̄м—Мені; ананйа-бга̄к—без відхилень; са̄дгух̣—святий; ева—неодмінно; сах̣—він; мантавйах̣—слід вважати; самйак—правильно; вйавасітах̣—сповнений рішучості; хі—неодмінно; сах̣—він.

Переклад

Навіть якщо людина скоїть найогидніший вчинок, але якщо вона з рішучістю присвятила себе відданому служінню, — її слід вважати праведною, бо вона обрала правильний шлях.

Коментар

Слово су-дура̄ча̄рах̣, що вжите в цьому вірші — дуже важливе, і ми повинні правильно зрозуміти його. Діяльність живої істоти за обумовленого стану буває двох різновидів: обумовлена і природна. Навіть віддані змушені виконувати різноманітні дії, що пов’язані з обумовленим життям: турбуватись про своє тіло, жити згідно з суспільними та державними законами, — таку діяльність називають обумовленою. Крім того, жива істота, яка повністю усвідомила свою духовну природу і присвятила себе діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, або відданому служінню Господеві, виконує дії, що є трансцендентними; така трансцендентна діяльність відповідає її природному становищу і її виражають спеціальним терміном — віддане служіння. За теперішнього обумовленого стану, віддане служіння і обумовлене служіння, що пов’язане з тілом, іноді виконують паралельно. Але буває, що ці дії суперечать одна одній. Відданий, наскільки це можливо, дуже обережний і не робить нічого, що могло б зашкодити його чистоті. Він знає, що рівень його діяльності залежить від його поступу в свідомості Кр̣шн̣и. Проте іноді можна бачити, як людина в свідомості Кр̣шн̣и здійснює щось, що виглядає дуже огидним з суспільного або політичного погляду. Але таке тимчасове падіння не позбавляє її досягнутого. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам сказано, що навіть якщо людина падає, але всім серцем своїм віддано служить Верховному Господеві, то Господь, який перебуває в її серці, очищує її й вибачає їй її мерзенні вчинки. Матеріальна скверна настільки сильна, що навіть йоґ, який цілком присвятив себе служінню Господу, іноді потрапляє в пастку; але свідомість Кр̣шн̣и настільки могутня, що одразу ж очищує його від наслідків такого випадкового падіння. Тому шлях відданого служіння завжди приводить до успіху. Ніхто не повинен зневажати відданого за таке випадкове падіння, бо, як сказано далі у вірші, такі падіння з часом припиняться, як тільки відданий зміцніє в свідомості Кр̣шн̣и.

Тому слід вважати, що людина в свідомості Кр̣шн̣и, яка з рішучістю оспівує маха̄-мантру Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, перебуває в трансцендентнім становищі, навіть якщо іноді вона випадково падає. Слова са̄дгур ева — «він праведний», дуже виразні. Вони попереджують невіруючих, що не можна висміювати відданого, якщо він випадково зазнав падіння, але навіть у такому разі слід вважати його праведником. Слово мантавйах̣ ще категоричніше. Тобто, якщо хтось не дотримується цього правила і кепкує з відданого за його випадкове падіння, то це є непокора велінню Верховного Господа. Єдина необхідна якість відданого — присвячувати всього себе відданому служінню і тільки йому.

В Нр̣сім̇га Пура̄н̣і сказано:

бгаґаваті ча хара̄в ананйа-чета̄ бгр̣ш́а-маліно ’пі віра̄джате манушйах̣ на хі ш́аш́а-калуша-ччгабіх̣ када̄чіт тіміра-пара̄бгавата̄м упаіті чандрах̣

Це означає, що коли людина, яка присвятила себе відданому служінню Господу, іноді здійснює погані вчинки, то їх можна порівняти з плямами на Місяці, які нагадують кролячий послід. Ці плями не заважають литися місячному світлові. Так само, не слід нехтувати відданим, навіть якщо він випадково зійшов з істинного шляху.

З іншого боку, не слід вважати, що відданому в свідомості Кр̣шн̣и дозволено здійснювати негідні вчинки; даний вірш стосується тільки тих випадків, які трапляються внаслідок сильного тиску матеріальних зв’язків. Віддане служіння — це, образно кажучи, оголошення війни ілюзорній енерґії. Доки людина не стане настільки сильною, щоб перемагати ілюзорну енерґію, можуть траплятись поодинокі падіння. Але зміцнівши, вона, як те з’ясовувалося вище, стає непідвладною таким зривам. Однак, ніколи не слід використовувати цей вірш на виправдовування своєї негідної поведінки і далі вважати себе відданим. Якщо людина, що йде шляхом відданого служіння, не поліпшує свої особисті якості, це свідчить про те, що вона не досягла високого ступеня відданості.